Expert

Фото Назад
  • Експертна думка
  • 06-05-2021

Айсберг трудових відносин в IT-компанії

foreword

Як уникнути проблем із податковою та держпраці при укладенні цивільно-правових договорів?

Як відомо, непоодинокими є випадки, коли IT-компанії з метою оптимізації податкового навантаження оформлюють правовідносини зі своїми співробітниками шляхом укладення не трудового договору згідно з Кодексом законів про працю України, а цивільно-правового договору з фізичною особою – підприємцем (далі – «ФОП»). Як правило, персонал реєструється ФОПами, що є платниками єдиного податку третьої чи то рідше другої (якщо юридична особа, яка оплачує їхні послуги, також є платником єдиного податку) групи. Отримавши гонорар, ФОП сам за себе сплачує такі податки. Для третьої групи:

У випадку ФОПа-єдинника другої групи:

Відтак, податкове навантаження на умовного роботодавця, який де-юре таким не є, зменшується. Проте цілком можливим є проведення податковою позапланової перевірки. Пункт 78.1.13 Податкового кодексу України дозволяє податковій це зробити у разі отримання нею інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом. За результатами такої перевірки податкова може перекваліфікувати відносини з цивільних у трудові, донарахувати умовному роботодавцеві зобов’язання зі сплати єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб і накласти штраф.

Також існує імовірність накладення Державною службою з охорони праці штрафу за порушення трудового законодавства, адже згідно зі статтею 265 Кодексу законів про працю України юридичні особи у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат (що наразі становить 60 тис. грн) за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Якщо зазначене порушення вчинено повторно протягом двох років з дня виявлення порушення, то розмір штрафу становитиме тридцять мінімальних заробітних плат (що наразі становить 180 тис. грн) за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Таким чином, щоб убезпечити себе, ІТ-компаніям слід підпорядковувати такі договори нормам Цивільного кодексу України та уникати посилань на Кодекс законів про працю України. Договори у сфері ІТ зазвичай поєднують у собі ознаки договорів про надання послуг і договорів підряду та точно визначають результат, який замовник має на меті отримати. Тому для сторін такого договору доцільним буде узгодити фінальну ціну роботи, а потім вже розділити її на часові інтервали або прив’язати до передачі замовнику готових результатів. При цьому слід уникати:

Необхідно уникати визначення в цивільно-правовому договорі робочого місця та робочого часу співробітників ІТ-компанії. У такому договорі можна (відповідно до частини першої ст. 839 Цивільного кодексу України) прописати перелік необхідного обладнання, яке за потреби буде надано співробітнику. Але з метою усунення питань з боку контролюючих органів доцільним буде включити вартість використання обладнання в ціну робіт, вказавши, що вартість використання обладнання відшкодуванню не підлягає.

Також є сенс уникати згадок про те, що розробники мають право за погодженням сторін не надавати послуги зі збереженням гарантованої суми оплати. Це положення договору більше відповідає трудовим відносинам, ніж виконанню робіт за цивільно-правовим договором.

Факт наявності трудових відносин встановлюється судом у порядку окремого провадження відповідно до глави 6 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України.

Наприклад, 26 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду своєю постановою погодився із судом апеляційної інстанції та також визнав наявність трудових відносин, скільки особу, яка працювала за ЦПД прийняли на роботу, їй роз’яснили права та обов’язки. Також особа зобов’язувалася дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, своєчасно починати та закінчувати працю; не перебувати на роботі в позаробочий час без відповідного дозволу керівництва; дотримуватися режиму технологічних та обідньої перерв; не виконувати роботи, які не передбачені змінним завданням. Тобто ці правовідносини відповідали скоріше Кодексу законів про працю України, аніж Цивільному правовому кодексу.

Наразі законодавець має намір запровадити спеціальну (п’яту) групу ФОП для спеціалістів у сфері ІТ. Уже було подано низку законопроектів, але більшість із них наразі відкликано. Висувалися різні ідеї – від запровадження спеціальних податкових ставок для ФОПів-айтішників до заборони останнім здійснювати зовнішньо-економічну діяльність. Остання новація виглядає трохи дивно, оскільки ані Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ані Податковий кодекс України не містять заборон такого кшталту для ФОПів. Крім того, за потреби ФОП може укласти договір не напряму з нерезидентом, а з юридичною особою, спеціально створеною за законами України. Але поки що це все лише проекти, концепції яких постійно змінюються.

А тому зараз ІТ-компанія може вибирати між укладенням із розробниками програмного забезпечення трудового договору та співпрацею з ними як із ФОПами другої або третьої групи єдиного податку на підставі цивільно-правового договору. У другому випадку слід уважно ставитися до умов такого договору, щоб контролюючі органи не мали підстав вважати такі правовідносини трудовими.

Recent News

VIEW ALL NEWS